Це теж, дитиночко, життя,
І ця облога, і виття
Вовків, що вже почули жертву.
І ці безводні криниці,
І квітка у худій руці
Того, хто має волю - вмерти.
Це теж, дитиночко, життя,
Коли ні рад, ні опертя,
Лиш ніж, націлений у спину.
І Ти наосліп в'яжеш дні,
Й ростуть в Тобі слова хмільні,
І рвуться-б'ють, нема їм впину.
Це теж, дитиночко, життя,
І ця печаль, і каяття,
І трупні запахи зусюди.
А між Твоїх терпінь-тривог
Вдивляється у Тебе Бог,
Не помога, але й не судить.